Перейти к содержимому

Форумы украинского города

Фотография

Украинское оружие.


Сообщений в теме: 63

#61 Geroin

Geroin

    Почетный камрад

  • Пользователи
  • PipPipPipPipPip
  • 26 064 сообщений

Отправлено 26 Август 2017 - 20:13

В Киеве все дебилы

жестоко ты.



#62 greenball

greenball

    Почетный камрад

  • Пользователи
  • PipPipPipPipPip
  • 17 515 сообщений

Отправлено 26 Август 2017 - 21:49

жестоко ты.

Не манипулируй!  Дебилы те, кто написал твою "новость" и дважды те, кто делает перепост.



#63 Geroin

Geroin

    Почетный камрад

  • Пользователи
  • PipPipPipPipPip
  • 26 064 сообщений

Отправлено 26 Август 2017 - 22:15

Дебилы те, кто написал твою "новость"

что в ней не правда?



#64 Okami

Okami

    Пользователь

  • Пользователи
  • Pip
  • 168 сообщений

Отправлено 27 Сентябрь 2017 - 03:11

что в ней не правда?

 

Geroin

Ну, тут все просто. Це відвертий фейк, і викрити його зовсім нескладно.

У основу статті «The New York Times» покладено доповідь військового експерта Міжнародного інституту стратегічних досліджень (International Institute for Strategic Studies) зі штаб-квартирою у Лондоні Майкла Еллемана, який у 1995-2001 роках очолював програму Державного департаменту США зі скорочення ракетних озброєнь на Московщині, у 2002-2003 роках працював ракетним експертом у Комісії ООН із контролю озброєнь в Іраку, а наразі займається вивченням військових можливостей Ірану, розробленням механізмів безпеки у Перській Затоці та дослідженням ракетних програм Північної Кореї.

У доповіді Еллемана йдеться про двигун на рідкому паливі для ракет «Hwasong-12» та «Hwasong-14», який Північна Корея отримала протягом останніх двох років з невідомих «іноземних джерел». Проаналізувавши наявні дані щодо роботи двигуна, експерт дійшов висновку, що агрегат має модернізований турбонасос, а у його основі лежить хоча й дещо застаріла, але досі приваблива технологія, яку використовували для радянського двигуна «РД-250». Важко не погодитись з твердженням Еллемана, що за такий короткий термін інженери Північної Кореї не могли самостійно розвинути доволі складну технологію.

Фахівець припускає, що зазначену модифікацію можна було розробити на базі москальського концерну «Енергомаш» або українського конструкторського бюро «Південне», при цьому зазначає, що загальна кількість двигунів «РД-250», виготовлених в обох країнах, обраховується сотнями, а запасні частини до них зберігаються як на Московщині, так і в Україні. Еллеман також згадує, що північнокорейських шпигунів, які цікавилися ракетними технологіями КБ «Південне», вже затримували у нашій державі.

Звісно, без конкретного фактажу наразі неможливо із впевненістю сказати, з якої країни Північна Корея отримала технології двигунів «РД-250». І журналісти «The New York Times», аби уникнути звинувачення у наклепі, також обережно зауважують, що прямої інформації про передачу Україною ракетних технологій корейцям немає. Втім, спрямування цього скандалу у бік України саме під час переговорів про передачу американською стороною нашій країні летальної зброї для захисту від москальської агресії на тлі загострення стосунків між США та КНДР, є доволі красномовним. А якщо врахувати, що у міжнародних відносинах подібні скандали не виникають самі по собі, а завжди мають конкретних авторів та мету, то висновок про те, що з-за лаштунків стирчать вуха Кремля, є очевидним. Тим більш, що спрямований він саме проти українського КБ "Південне", а "Енергомаш", який мав би стояти поряд, якось непомітно відходить у тінь.

У даній ситуації Москва діє за принципом, викладеним у старому анекдоті: «Ложечки знайшлися, але осад залишився». Ця вельми сумнівна історія виглядає наче римейк скандалу 2002 року з поставками «Кольчуг» до Іраку. Той скандал істотно вплинув на відносини України та США і привів до різкого зниження іміджу нашої держави у світі. В результаті інформація про постачання «Кольчуг» не підтвердилася і зараз вже очевидно, що за її розповсюдженням стояли кремлівські спецслужби, які й отримали від цього найбільший зиск. До речі, не виключено, що історія з «Кольчугами» ще матиме продовження, оскільки після окупації Донбасу завод, який виробляв ці радіолокаційні комплекси, разом з усім обладнанням був вивезений до Московщини, і тепер невідомо, де ця військова техніка може виринути і з яким інформаційним забарвленням.

Намагаючись зіпсувати і без того непрості стосунки між Україною та Заходом, Кремль, який знаходиться під санкціями через військову агресію у Криму та на Донбасі, усіляко прагне отримати власні політичні дивіденди. Не забуваймо, що у нашу еру інформаційних технологій війна на інформаційному фронті є не менш значущою, ніж відкрите військове протистояння збройних сил України з бандами агресора.

Отже, прямих доказів в жодної зі сторін немає, але гучний скандал є. Не перший і, гадаю, далеко не останній. А на питання, хто його автор, відповідь дали ще давні римляни: «Cui bono? Cui prodest? Is fecit…».





Ответить



  
Поддержка info@sd.ua :: Просмотр новых сообщений